Філософ та психоаналітик Сергій Алушкін описав особливості постмодернізму в країнах Європи у другій половині ХХ століття: Франція шукала власну філософію, у СРСР він ретельно маскувався під марксизм.
Про це він розповів у програмі Руслана Бізяєва «Культ особистості».
«У 60-х роках минулого століття Франція перебувала у непростій політичній ситуації: голлізм, спроба знайти свою самостійність від англосаксонського світу. Тоді й були спроби знайти щось таке у філософії: ось у нас теж є своя філософія, ми маємо бути самостійними. Склалася цікава ситуація: по суті, постмодерністська філософія того періоду у Франції протистояла не американській, англійській та радянській традиціям філософії, а одна традиція філософії, яка перебувала з двох боків «холодної війни», – розповідає він.
Це називається філософія позитивізму, пояснює філософ. Якщо з англо-американською філософією все зрозуміло, там панує абсолютне панування позитивізму, то у радянській філософії дещо складніше.
«Люди впевнені, що у Радянському Союзі могла бути лише одна філософія, марксизм. Але насправді це було не так. Філософій в СРСР було набагато більше, але їм усім потрібно було рядитись під марксизм, тобто кидатися слівцями Маркса, не замислюючись, відносяться вони до марксизму чи ні. Можна сказати, що на той час у Радянському Союзі перемогла саме позитивістська філософія. Тобто всі погляди Портера, Рассела, Вітгенштейна у тому чи іншому вигляді відтворювались у радянській академії з єдиною поправкою, що ми не критикуємо марксизм як такий», - зазначає Алушкін.
Як повідомляла Politeka, Алушкін пояснив різницю між реальною економікою та віртуальною.
Також Politeka повідомляла, що керівник громадського руху «Народна ініціатива» Олексій Якименко вважає, що для суспільства на різних етапах потрібні різні герої.
