Про це він розповів у програмі «Влада та спорт».
«Будь-який успіх чи неуспіх – це боротьба системи. Тобто, якщо твоя система прогресивніша, то на кінцевому етапі ти матимеш успіх, якщо твоя система регресивна, то ні. А у футболі показник – це результат. Матч забувається, рахунок залишається», - констатує Руслан Бізяєв.
З нагоди він згадує останнє золоте десятиліття українського футболу, умовно кажучи, 2004-2014 роки – це і виграш «Шахтарем» Єврокубку, це початок реальної конкуренції в українському чемпіонаті, прийшли і вітчизняні, і закордонні тренери. За словами експерта, це якраз і говорить про спробу сформувати певну успішну систему, яка працювала на тій підставі, що олігархи мали можливість спокійно витрачати гроші.
«Спочатку стратегія, потім під цю стратегію потрібна обов'язково сучасна технологія, бо, якщо ти, умовно кажучи, підбираєш гравців із газет – це одне, а коли ти онлайн дивишся – це інше. Неможливо стати футбольним селекціонером, прийшовши, наприклад, із банківського бізнесу. Так, основа наче та сама: цілепокладання, планування, управління колективом – але ти маєш у цій системі пропрацювати хоча б років 5», - пояснює Руслан Бізяєв.
За його словами, коли працює система, особистий фактор має бути на четвертому місці. Щоб не бути голослівним, він звертає увагу на те, що успіх усіх провідних світових клубів практично не асоціюється з персоналіями, за винятком «Реал Мадрида» та «Барселони», тому що працює система.
Як повідомляла Politeka, Мосін розповів, чи стимулює державна система росії розвиток футболу.
Також Politeka писала, що Гай-Нижник розповів, як потрібно розвивати футбол в Україні.
